Місто, освячене Космосом (м.Зміїв харківської області, Україна)

Засновник космонавтики Костянтин Ціолковський протягом усього свого життя стверджував, що зв’язки Землі і космосу більш тісні і різноманітні, ніж ми вважаємо. Це було сказано ще в 1925 році в його праці «Причина Космосу», але ж і сьогодні його думки з цього приводу актуальні. Чим більше ми пізнаємо природу світу, що нас оточує, тим ясніше стає, що ми тісно пов’язані з космосом. Тематика непроста, але ж автор цієї статті вважає, що зміївська земля ще в стародавні часи прийняла позаземного гостя.

Історики релігії стверджують, що стародавні люди, тобто наші пращури, обожнювали все, що бачили дивне: чи то корабель, нова річ, чи тварина, або природне явище. В такому розумінні космічні прибульці могли бути сприйняті, як звичайнісінькі боги. Журнал «Наука и религия» (1991 г.№10) з цього приводу писав ось що: «Если в истории Земли имело место посещение инопланетян, то они должны были вызвать к жизни представления о высшем разуме во Вселенной». У наших пращурів таке уявлення набуло містично-релігійного характеру і в результаті різноманітних модифікацій переросло в поняття язичницького бога. Автор статті «Ритуалы межпланетной связи» І.Смірнова стверджує, що «посетившие Землю инопланетяне в интеллектуальном плане были, конечно, выше землян. Оставшись на Земле (например, в результате аварии), они могли обучать людей наукам, ремеслам, письменности, искусству. В мифологии всех народов эти функции выполняли боги. Быть может, обожествлённые космические пришельцы?»

Окрім цього є чимало розповідей про польоти на небо і повернення назад. Одна з них південноамериканська легенда про чоловіка, якого звали Кетцалькоатле. Зовні він був світло-русявий і проповідував царство добра і справедливості. На Землю він прийшов незрозуміло як, але ж зі Сходу. А коли помирав, вийшов на берег океану, підпалив себе і став ранковою зіркою, пообіцявши повернутися на Землю ще раз.

А в стародавньому Китаї в 60-х роках І сторіччя нашої ери мешкав Чжан-дао-лін, він правив провінцією Чзян-Чжоу, а після смерті вознісся на небо.

І ось в не так давно надрукованій книзі для юнацтва «Таємниці Космосу» (автор: Наталья Бершова. Промінь. 2008 г.) йдеться, що «колись наші пращури уявляли, що по небу літає вогняний змій. Де пролетить він – все спалить своїм жаром. І ось у нашому краї жив колись такий змій.

герб м. Зміїв Упав він на Землю, розбивши навпіл величезний вал, у якому утворилося провалля Зміївське. Ви і сьогодні його побачите, як будете їхати через річку Сіверський Донець на Коропове. Зображення змія ви побачите і на стародавньому гербі Змієва…»

А тепер згадаємо, як палає метеорит, ввійшовши в земну атмосферу. Він розсипає іскри, за ним тягнеться вогонь, нібито хвіст змія Питання, як кажуть, дискусійне. Нехай це легенда, але ж в ній неабиякий натяк на зустріч наших пращурів з космічними посланцями.

А ось імена деяких зміївських аеронавтів: Ігор Вовк – космонавт СРСР, Віктор Шевченко – призер Європи з авіамодельного спорту (пілотажної моделі), Євген Христосов – авіамоделіст-конструктор радіокерувальних моделей, його брат Олександор Христосов – конструктор систем навігації (Росія), випускник ХАІ, Євген кічі гін – дельтапланерист, Сергій Тара рака – ентузіаст польоту на моторному пара плані. Автор свідомо не називає льотчиків багатьох поколінь. Вони живуть поруч з нами, а також в різних куточках космічної колиски – Землі. Але ж не можна все життя провести в колисці…

Автор статті: Валерій Олійник, житель міста Змієва.

Примітка: місто Зміїв деякий час називалось Готвальд, знаходиться в харківській області в Україні. Приблизно 45 км. від Харкова.

На сайті Харківського планетарію стаття надрукована з дозволу автора.